Вой среди чужих. Как певица СолоХа ходила на концерт Stoned Jesus

Продюсер и медиа-менеджер Денис Путинцев специально для Karabas Live создал портал коннекта параллельных миров. Певица СолоХа побывала с ним на выступлении группы Stoned Jesus

24 ноября 2017 года в моей профессиональной жизни впервые случился осознанный VIP-столик. На концерте группы, месседж которой, как по мне, не предполагает VIP-столиков. Но! С такой гостьей, как СолоХа, антураж оказался кстати (благодарность MonteRay Live Stage и лично Владу Ляшенко). «Поляну» обеспечили гламурно-безбашенные и дорого пахнущие друзья PR-менеджера артистки.

Публика, пришедшая на Stoned Jesus, была разношерстной и противоречивой: от хайрасто-кожаных олдскульщиков и малолетних хипстеров до типичных ботанов и парочек, которые всем своим видом напоминали о Дворце «Украина».

СолоХа – поп-трэш-героиня с эротическим уклоном – без доли иронии уверяла меня в своей духовности и патриотической миссии. Загуглила перевод словосочетания Stoned Jesus («Иисус под кайфом») и горячо прошептала мне в ухо: «Вони що – сатаністи?!»

До нашего знакомства артистка ассоциировалась у меня исключительно с китчевыми выпуклостями и впуклостями аграрного гламура на локальной дискотеке. При встрече она удивила хотя и поверхностными, но все же познаниями в творческом наследии «Гражданской обороны», Black Sabbath, Guano Apes и Napalm Death.

Подобный рок-отрыв для нее – погружение в бунтарскую юность. При этом СолоХа не забывала работать выпуклостями на камеру. Охраннику даже пришлось снимать ее со стола во время фотооргии. Бесконечные селфи и стриминги в социальных сетях – как само собой разумеющееся. Налицо разница промо-стратегий в поп-индустрии и интровертном андеграунде.

Во время кастинга в проект СолоХа она вовремя смекнула: Бебешко ищет ту самую гоголевскую Солоху – украинскую разбитную бабенку. И если с бабенкой все было понятно, в плане аутентики нужно было что-то радикально решать. Теперь СолоХа общается исключительно на украинском.

 

Пропоную одразу на «ти». Не проти? Денис!

(Протягивает руку в замешательстве – озвучивать или нет свое реальное имя?) Сссоло… Ха…

Ну? Які враження від концерту?

Чесно кажучи, я подумала, що в мене буде брати інтерв’ю Макс Фадєєв. Тобі казали, що ти на нього схожий?

Так, неодноразово. Сподіваюся, це вплине позитивно на нашу розмову. І все ж таки, щодо концерту…

В юності я слухала подібну музику, відчувала свою приналежність до субкультури рокерів. Пам’ятаю, у дитинстві, коли давали завдання намалювати свою майбутню професію, я малювала себе на сцені з гітарою. Це зараз я розумію, що мене все ж таки більш приваблював спорт та усілякі жіночі розваги. Але я професійно займалася вокалом. І хоча під час занять співала джаз та українську класику, у повсякденному житті захоплювалась творчістю ВВ, слухала Янку Дягілєву, ГО.

До того ж у моєму розпорядженні були татові платівки: «Черный кофе», Nazareth, Black Sabbath… Я слухала death, trash, doom, hardcore. Свого часу присіла на Guano Apes. Ми з друзями збиралися на сейшени у підвалах. Спогад про це – сім дірочок у моєму лівому усі та дірочка на язику – можемо зубочистку туди вставити…

Не треба, вірю. Краще розкажи: а зараз ти що слухаєш?

Оскільки у мене майже щодня репетиції і на щастя багато концертів, навіщо витрачати час на якусь музику? Так, я слідкую за своїми колегами. Виключно з професійної, практичної точки зору. Дивлюсь, що крутять на телебаченні. Розмірковую, як би я себе повела на місці членів журі, адже мене ж колись теж обов’язково позвуть на «Х-фактор» у якості судді!

Та й пан Володимир Бебешко молодець: створив у моїй особі Солоху, яка не схожа на жодного у нашому шоу-бізнесі. Хоча мене порівнюють із декількома персонажами.

Та називай вже, із якими – не соромся!

Навіщо? Варто просто почитати жовту пресу.

Це не жовта преса пише, а просто преса. Бо жовта писатиме про твої труси та голу дупу під ними.

Преса жовта, тому що пишуть неправду.

По-перше, в нас немає жовтої преси. По-друге, тебе порівнюють із Олею Поляковою. Хоча для мене ти більше українська Маша Распутіна.

Ти, звісно, більше знаєш…

Ти ось так відкрито зізнаєшся, що в тебе немає часу на іншу музику? Навіть в машині нічого не слухаєш?

Я слухаю тренінги! Правильне харчування, вегетаріанство, сироїдство… Це мені більш цікаво. Цікаві духовні пошуки. Переросла я те, щоб їхати і просто слухати музику, для мене це марнування часу. Адже можна дізнатись стільки корисного і важливого. Наприклад, про те, що цукор взагалі не треба їсти, що білий хліб – це просто яд. Ось чому так багато людей хворіють на рак. Ось такі питання мене турбують. Тому що я мама, в мене дитина 2,5 рочки. Я хочу, щоб вона була здорова. А слухаю я те, що мені пише Володя Бебешко. Майже щодня він надсилає мені пісню, яку треба вивчити, послухати, поспівати, прийняти чи не прийняти.

Резюме: виконавиця СолоХа не слухає музику. Окрім своєї.

Я слухаю правильну музику. У музиці також потрібна гігієна. Наприклад, я слухаю Лару Фабіан, водночас підкреслюю для себе щось стосовно правильного дихання тощо… Отже я слухаю музику, яка мені цікава з технічної точки зору.

Я згадала юність, друзів, Black Sabbath. Як в 16 років царапала на стінах «AC/DC». Але я вже доросла дівчинка, ще й мама. Тому те, що відбувалося в залі, мені нагадувало шабаш

А для душі?

Оскільки я православна й дуже духовна людина…

Із твоїм іміджем це якось дисгармонує…

Погоджуюсь, втім так воно є. Я так вихована. Щонеділі ходжу в храм, де слухаю духовну музику. Доречі, мені близько те, що виконує сербська виконавиця православної музики Дивна Любоєвич.

Я можу послухати те, із чим у мене пов’язані якісь події. Ось сьогодні була на концерті Stoned Jesus – згадала юність, друзів, Black Sabbath. Як в 16 років я ходила із шкіряним рюкзаком і царапала на стінах «AC/DC». Тож, сьогодні я отримала ностальгічний кайф. Звісно, зараз я вже доросла дівчинка, ще й мама. Тому те, що відбувалося в залі, мені нагадувало шабаш. А якщо згадати про моє православне виховання, то мені дивно бачити людей, які перебувають ніби під впливом чогось.

Ця музика усе ж таки трохи змінює психічний стан людини. Адже не просто так люди теліпають головами. Це йде ще з давніх часів, коли шамани вводили у стан трансу. Тому у цьому, як на мене, є щось диявольське. І от, з одного боку, мені наче сподобалось, а з іншого – люди нагадували якихось чортів. Це я кажу і про музикантів, і про публіку. Я навіть питала в тебе, чи не сатаністи вони. Адже люди, які слухають і пишуть таку музику… Навряд чи це від Бога. Мене збентежила назва гурту «Іісус під кайфом». Це вже богохульство. Вони образили увесь християнський світ.

Ти як та Марія Магдалєна. Ти ж добре знаєш Біблію. Розумієш, до чого я веду?

Щоб вівці потрапити до стаї вовків, їй слід одягти вовчу шкіру. Ось я пробралась до цієї стаї, щоб нести щось добре. Люди будуть знати, що я не тільки співаю, а й роблю добрі справи. Наприклад, не їм м’яса, навіть хутро не ношу – попродавала усе після того, коли побачила, як знімають з тварин цю шкуру… Як я можу це носити? Тим більше зараз існують штучні матеріали, тепліші за натуральне хутро. Тобто я хочу своїм прикладом нести щось світле. На жаль, якщо я буду співати духовні пісні, воно виявиться нікому не потрібне. Ось так. Тому вівця у вовчій шкурі…

Відносно спогадів. Аби заринути в них, можу послухати перші два альбоми Земфіри. Стосовно чогось нового… Чесно? Воно все для мене дуже штучне. Таке враження, що люди просто пишуть стильну музику заради просто стильної музики. Хто там у нас сьогодні популярний? MONATIK, Врємя і Стєкло… Я не розумію глибини цієї музики. Хіба там є взагалі глибина?

Кажуть, в MONATIK є, навіть пастирем його називають…

Я не можу зв’язати його слова. Ця музика зовсім не духовна, не глибока для мене. Це гарні комерційні проекти. Їх створють для того, щоб люди купували квитки. Я не з таких. Я не буду купувати квитки, не хочу бути фанатом і не бажаю цього для своєї доньки. Я буду виховувати її на класиці.

Окрім відомих тобі пісень я співаю гумористичні коломийки, де є рядки про Олега Винника, Олю Полякову… Є пісня «Мама, я фрайєра люблю»

Ти зараз серйозно? Проект СолоХа штучний за всіма ознаками!

Ні-ні, СолоХа – не штучний проект. Ми хочемо нагадати українцям, що в нас є своя культура – великий пласт, який можна показати з іншого боку. Сум вже є у творчості таких артисток, як Ніна Матвієнко. А ми даруємо позитив. Також не хотілося, щоб це була шароварщина, якийсь колхоз… Ми вирішили донести нашу творчість крізь призму жарту, еротичності. Можна сказати, ми виховуємо патріотичний дух в Україні. Це те, чого нам зараз не вистачає.

Що?! Ти зараз не іронізуєш? Де у твоїх піснях, твоїх кліпах, твоїй творчості взагалі патріотизм? Як на мене, це є та сама шароварщина та колхоз.

Справа у піснях та відео, які ми зробили для каналу М1. Після виходу «Омани», що зібрала нормальну кількість переглядів у Мережі, нам запропонували створити трохи інший продукт. Ще більш іронічний. Ти ж не був на моїх концертах! Окрім відомих тобі пісень я співаю гумористичні коломийки, де є рядки про Олега Винника, Олю Полякову… Є пісня «Мама, я фрайєра люблю». Усі вони мають українські мотиви, український мелос.

Мене не залишає думка, що це не я тебе, а ти мене тролиш…  «Мама, я фрайєра люблю», голі груди та дупка, пісеньки з трьох слів про Стьопу та булочку… Виникає певний дисбаланс між тим, що ти говориш, і тим, що ти співаєш і показуєш.

Так, хочемо однією дупою на два стільці сісти. Типова українська історія. Після «Омани» ми вирішили, що молодняк цього не зрозуміє. І зробили замануху у вигляді «Стьопи» та «Булочки». Мої голі сідниці значно збільшили кількість чоловіків серед нашої аудиторії.

А де у цьому музика?

Всі питання до Володимира Бебешка, адже він саундпродюсер.

Проте спілкуємося ми зараз із тобою. А щодо Бебешка, то, наскільки я знаю, він особисто слухає джаз… Тут таке соціальне питання – не політичне і не творче. Чому люди, які слухають духовну музику, співають ось таке?

Я співачка, яка шукала роботу. І на моєму шляху трапився Володимир Бебешко. Я пройшла кастинг у проект СолоХа. Честно, я настільки хотіла працювати, що мені було все одно, що співати.

Денис Путинцев и СолоХа

Ну, нарешті правда поперла! Тобто СолоХа все ж таки штучний проект?

Для Володі – ні! Для мене – просто жага роботи. Потім, коли я занурилась у цю тему, почала розуміти, що мені все це притаманне. Я все життя спілкувалась виключно російською, а зараз розмовляю українською… Я була до цього внутрішньо готова.

Коли я говорю «штучний проект», маю на увазі комерційно сформований. Наприклад, Stoned Jesus. Прикол у тому, що їм не потрібні ротації на М1. Їхня аудиторія зовсім не дивиться цей канал. І при цьому гурт з успіхом гастролює Європою, Америкою. Вони живуть своєю музикою, знаються на цьому! Якби я запропонувала подібну музику Володимиру Бебешку, він, мабуть, навіть погодився б стосовно більшої, світової аудиторії. Але сказав би, що не вміє робити таку музику.

Тобто зараз ти повністю залежиш від музичного продюсера?

Я залежу від музичного матеріалу, оскільки я не композитор. Я виконавиця…

Ми з тобою багато говорили про музичний непотріб. Чи розумієш ти, що твій нинішній репертуар — це теж непотріб для аудиторії, яка знається на музиці?

Так, я розумію. І не ображаюсь, тому що на кожен товар є свій покупець.

ОТ РЕДАКЦИИ KARABAS LIVE:

Это был первый материал нашего спецпроекта «Вой среди чужих». В его рамках украинские артисты популярных жанров будут ходить с автором идеи Денисом Путинцевым на выступления андеграундных и инди-музыкантов, и наоборот. В следующий раз представитель отечественного андеграунда или инди-сцены окунется в океан позитива на эстрадном концерте.

Фото: Сергей Тимофеев

Подписывайтесь на наш канал в Telegram.

Поделиться:

Karabas Live

так мы подписываем материалы, которые пишем коллективно

  • Yevhen Kushnir

    Цікавий персонаж.

Подпишись на KARABAS.COM в Viber